Кита́ївська пу́стинь — монастир у Києві, місцевість Китаїв. Діяв у XVIII — на початку XX століття. Відновлений у 1990-ті роки. Межує з історичною місцевістю Корчувате.
Засвідчена документами історія обителі починається з 1716 року, і вже з цього ж століття Китаїв зажив слави київського Афону (тобто тихого, затишного місця), ставши місцем паломництва. Найвідомішими з китаївських старців (подвижників-ченців) були Досифей і Феофіл.
До кінця XIX століття остаточно склався архітектурний ансамбль монастирського подвір'я, яке мало форму шестикутника. До нього увійшли цегляна Троїцька церква (1763–1768), зведена лаврським будівничим Степаном Ковніром, 45-метрова дзвіниця, трапезна з церквами Дванадцяти апостолів і Трьох російських святителів — Петра, Олексія та Іони, будинок настоятеля, братський корпус, двоповерховий дім для старих священнослужителів, келійні корпуси та цегляна огорожа з економічною брамою. З 1898 року на території господарчого двору діяв лаврський свічний завод. До нового корпусу богодільні 1904 р. прибудовано церкву св. Серафима Саровського. У розбудові монастиря брали участь славетні київські зодчі Андрій Меленський,Володимир Ніколаєв та інші.
Ще з кінця XVIII століття Китаїв стає популярним місцем відпочинку. Серед найвідоміших китаївських дачників слід відзначити Григорія Сковороду, Миколу Лисенка, Михайла Грушевського. Звідси почався творчий шлях славетного тенора Івана Козловського.
У 1920-ті роки храми продовжували діяти, але сама пустинь ченцям вже не належала: у келіях розмістилася дитяча колонія, частина споруд використовувалася сільськогосподарськими закладами. 1930 року пустинь було остаточно ліквідовано, територію та будівлі передано Всесоюзному дослідному інституту плодового та ягідного господарства, організованому Володимиром Симиренком (з 1954 року — Український НДІ садівництва). Дзвіницю розібрали в 1932 році, інші споруди сильно постраждали під час Другої світової війни. Після війни у пустині розміщувалися Республіканський навчально-виробничий комбінат бджільництва і Український науково-дослідний інститут захисту рослин.
Після реставрації на початку 1990-х років Троїцьку церкву як парафіяльну було передано УПЦ МП (1992) разом з відремонтованою трапезною з келіями. У 1994 році відродилося монастирське життя. Першим начальником відновленого скиту став архімандрит Пафнутій (Россоха, у схимі Феофіл; 1929–1996). Після археологічних досліджень 1993–1994 років було впорядковано печери, де освячено храм в ім'я св. Досифея. З 1996 року обитель має статус самостійного монастиря.
ENGLISH
A certified document begins with the history of the monastery in 1716, and since that same century, Kitaevo monastery or hermitage earned fame of Kiev Athos (ie, quiet , comfortable place ), becoming a place of pilgrimage . The most famous of Kitaevo elders ( ascetics, monks) were Dosifej and Theophilus .
By the end of the XIX century finally formed an architectural ensemble of the monastery courtyard, which took the form of a hexagon. It includes brick Trinity Church (1763-1768), built Lavra builder Stepan Kovnir, 45-meter bell tower, refectory of the Church of the Holy Apostles and three Russian saints - Peter, Alexis and Jonah house prior, fraternal body, two-storey house for old clergy , in secret buildings and brick fence with gate economic. Since 1898, the territory of business entity court acted Lavra candle factory. The new body almshouse 1904 adjusted later St. Seraphim of Sarov. In building the monastery participated famous architects Andrew Melensky, Vladimir Nikolayev and others.
In 1920 temples continued to operate, but didn’t belongs to monks: children cell colony was here, the buildings were used by agricultural institutions. 1930 Kitaevo was finally liquidated territory and buildings transferred to the All-Union Research Institute of fruit and berry farms, organized by Vladimir Symyrenka (1954 - Ukrainian Research Institute of Horticulture). Bell tower was dismantled in 1932, other buildings heavily damaged during World War II. After the war in the Kitaevo placed Republican training and production of beekeeping and Ukrainian Research Institute of Plant Protection.
After restoration in the early 1990s as Trinity Church parish was transferred to the UOC-MP (1992) with refurbished refectory with cells. In 1994, revived the monastic life. The first head of the hermitage was restored Archimandrite Paphnutius (Rossokha, in schema Theophilus; 1929-1996). After years of archaeological research 1993-1994 sorted cave where consecrated church of St. Dosifei. Since 1996, the monastery has the status of an autonomous monastery.