EN
Vydubychi Monastery (Ukrainian: Видубицький монастир, Vydubyts'kyi monastyr) is an historic monastery in the Ukrainian capital Kiev.
History
The monastery was established between 1070 and 1077 by Vsevolod, son of Yaroslav the Wise. It was a family cloister of Vsevolod's son Vladimir Monomakh and his descendants.
The monastery, and the neighbourhood in present-day Kiev where it is located, was named after an old Slavic legend about the pagan god Perun and the Grand Prince Vladimir the Great of Kiev. The word "Vydubychi" comes from the word Vydobychi → Vydobych → Vydobech (Ukrainian: Видобичі → Видобич → Видобеч) which means "to swim up", "emerge from water".
The legend has it that Vladimir ordered the wooden figures of Perun (the Thunder God) and other pagan gods dumped into the Dnieper River during the mass Baptism of Kiev. The disheartened Kievans, though accepting the baptism, ran along the Dnieper River calling for the old gods to emerge from water (Перуне выдуби!). Accordingly, the area down the river stream where Perun emerged was named Vydubichu or Vydubychi in modern Ukrainian.
The monastery operated the ferry across the Dnieper River and many of the best scholars of that time lived and worked there. Among them, chroniclers Sylvestr of Kiev and Moisey made a great contribution to writing the Tale of Bygone Years.
From the 1596 Union of Brest the Monastery was an official seat of the first three metropolitans of the Greek Catholic Church in Ukraine - Mykhajlo Rohoza, Ipatii Potii and Yosyf Rutskyi. In 1635 it was returned to the Ukrainian Orthodox Church.
The monastery was continuously protected by Ukraine's hetmans and aristocratic families. Hetman Ivan Mazepa in 1695 forbade the Vydubytskyi Monastery's neighbors to "do injustice to the monastery" and placed it under the guard of Starodub Regiment Col. Mykhailo Myklashevskyi, who established the Baroque-style Church of St. George and new Transfiguration Refectory. Hetman Danylo Apostol subsidised construction of the monastery's bell tower. In the 18th century the help of Hetman Kyrylo Rozumovsky's ensured the new properties for the Vydubychi.
Buildings and structures
St Michael Church in Vydubychi, as depicted by Taras Shevchenko
Only a few churches of this monastery have survived over the centuries. One of these is the Collegiate Church of Saint Michael, which was built on behest of Vsevolod I and partly reconstructed between 1766 and 1769 by architect M. I. Yurasov. The Ukrainian baroque structures include the magnificent 5-domed St. George Cathedral, Transfiguration of the Saviour Church and refectory, all dating from 1696-1701. A belltower, commissioned by the Hetman Danylo Apostol, was erected in 1727-33 and built up in 1827-31.
- Saint Michael Church
- Saint George Cathedral
- Refectory with Savior-Transfiguraton Church
- Chapel of the Saint Michael Church
- Fraternity building
- Building of the abbot
- Necropolis
Necropolis
Many distinguished individuals are buried there, including:
- Y. Handzyuk - Commander of the First Ukrainian Corps (1918), executed by the Bolsheviks
- Bogdan Khanenko (1848-1917) - collector and patron of the arts, his collection was moved to the Kiev Museum of Art and Industry after his death
- Konstantin Ushinsky (1823-1871) - pedagogue, advocate of teaching in Ukrainian (which was prohibited in the Russian Empire in the second half of the 19th century according to the Ems Ukase.)
- Vladimir Alekseyevich Betz (1834-1896) - anatomist famous for his discovery of giant pyramidal motoneurons which are now called Betz cells.
- Lev Mikhailovich Yashvil (1768-1836) - artillery general during the Napoleonic Wars.
Since the late 1990s, the monastery is administered by the Ukrainian Orthodox Church - Kiev Patriarchate. The Vydubychi Church Choir was among the first choirs in newly independent Ukraine to reinstate singing of the Divine Liturgy in the Ukrainian language.
UK
Видубицький монастир - стародавній монастир у Києві, пам'ятка архітектури національного значення.
Історія
Після віднайдення Звіринецьких печер наприкінці XIX століття стало зрозуміло, що підземний монастир на честь архангела Михайла тут існував задовго до прийняття християнства князем Володимиром. Археологами встановлено, що ці печери древніші Лаврських.
Коли ж після 988 року гоніння на християн припинилися, ченці вибралися з підпілля, заснували новий монастир і назвали його Видубицьким - за назвою місцевості. Віддавна, біля Видубицького урочища, була переправа через Дніпро, де «видибали» за допомогою «дубів» - човнів із суцільного дуба.
Згідно версії Об'єднання Рідновірів України, біля монастиря «видибала» статуя Перуна з київського пантеону, втоплена у Дніпрі.
Будівництво архітектурних споруд монастиря, що збереглись до наших днів, розпочалось у другій половині XI ст. князем Всеволодом, сином Ярослава Мудрого, поблизу його заміської резиденції - Красного двору. Вперше згадується в Повісті врем'яних літ під 1070 роком. Спочатку називався за іменем фундатора - Всеволожим, згодом - за місцевістю - Видубицьким.
У 1116 році ігумен цього монастиря Сильвестр створив одну з редакцій «Повісті врем'яних літ», водночас, тут вівся Київський літопис.
У 1170 році в монастирі розпочалось будівництво мурованого Михайлівського собору.
О. Антоній Грекович, делегат унійного митрополита Іпатія Потія, мав у монастирі свою резиденцію на початку XVII століття.
Сучасний ансамбль Видубицького монастиря сформувався з середини XVIII століття.
У радянські часи на території Видубицького монастиря було розміщено Інститут археології Академії наук України.
У 1967-1982 роках всі споруди ансамблю відреставровані під керівництвом відомого українського архітектора-реставратора Раїси Бикової.
З 1997 року тут діє чоловічий монастир Української Православної Церкви Київського патріархату.
Архітектурний ансамбль
Архітектурний комплекс Видубицього монастиря із заходу виходить до Дніпра, а з інших трьох боків оточений крутими схилами, на яких висаджено релікти Національного ботанічного саду.
До пам'яток ансамблю входять:
- Георгіївський собор - пам'ятка архітектури 1686—1701 років
- Михайлівська церква - пам'ятка архітектури XI ст.
- Дзвіниця - споруджена у 1727-1733 роках. У ній знаходиться храм св. пророка Данила.
- Спасо-Преображенська церква (трапезна) - пам'ятка архітектури 1696-1701 років
- Каплиця церкви архістратига Михаїла - пам'ятка архітектури середини XVII ст. Ця невеличка будівля відспівування розташована з південної сторони Михайлівського собору.
- Братський корпус - пам'ятка архітектури 1845—1851 років
- Будинок настоятеля - пам'ятка архітектури 70-х років XVIII ст. Архітектори М. І. Юрасов, Ф. Пайоф; перебудовано архітектором Е. Ф. Єрмаковим у 1896 році
- Некрополь
Найдавнішим храмом монастиря є Михайлівський собор, побудований у XI ст. у характерній для того часу техніці змішаного мурування (лат. opus mixtus). Нині від колишнього великого храму збереглась західна частина, а східна відома лише за розкопками фундаментів.
Центром усього ансамблю є Георгіївська церква, яку найчастіше називають собором за її домінуючу роль у композиції монастиря.
************************************
