Щебрешинські ворота. 2010
- Фортечні мури. Проект міських оборонних укріплень розробив італієць, військовий інженер, артилерист, будівельник і архітектор, родом із Венеції — Андреа дель Аква (1584—1656). Фортечні мури справно виконувалм свою оборонну функцію, однак з плином часу морально застаріли, а деякі зруйнувалися. Фортеця втратила своє значення після 1866 року переставши відповідати тодішнім методам ведення війни. На місці колись потужних оборонних стін посадили міські сади. Збереглися Львівські ворота, Люблінськіворота, Щебрешинські ворота, Ротонда, високі вали, бастіони.[2]
- Ринкові площі Старого міста:
Площа Великий ринок — центральна площа Старого міста. Має форму квадрата зі сторонами 100 на 100 метрів, від якого відходять вісім вулиць які є продовження його сторін. По периметруквадрата розміщені житлові будинки зі склепінчастими галереями. Найцікавішими з них є п'ять будинків у стилі бароко на північній стороні площі праворуч від ратуші, які були побудовані в середині XVII століття. Вони прикрашені барельєфамита фризами. Особливе зацікавлення викликає будинок Лінка, прикрашений статуями персонажів грецької міфології та будинок Морандовских з вишуканими порталами.
Соляний і Водний ринки розміщені на перпендикулярній лінії до головної вулиці, яка з'єднувала резиденцію Замойського з бастіоном № 7.[1] Назва «Соляний ринок» походить від солі, яка зберігалася та продавалася тут. Аркади будинків збереглися до наших часів тільки у східній та північній стороні площі.[3] Назва «Водний ринок» походить від безпосередньої близькості води — так званої Великої затоки, яка захищала доступ до фортечних стін. Найімовірніше він ніколи не був місцем торгівлі. Ринок з фонтаном має форму квадрата 50 на 50 м.[4]
Ратуша. 2011
- Ратуша Старого міста з 52-метровою вежею, побудована у стилі Відродження, стоїть на північній стороні площі Великого ринку і є архітектурним символом Замостя. Від 1591 року, початку свого будівництва, ратуша неодноразово перебудовувалася і теперішнього вигляду вона набула в середині XVII століття.[5] Початковий проект італійського архітектора Морандо не передбачав сходів, які були побудовані пізніше. А коли виникла загроза завалення вежі, в 1639—1651 роках її перебудували за проектом архітекторів Яна Вольфа та Яна Ярошевича. Тоді ж на вежі з'явився годинник.[6]
- Храми Старого міста:
Францисканський костел — найбільший храм у Замості та один з найбільших у Польщі. Будувався у 1637—1654 роках на замовлення Томаша Замойського та його дружини Катерини Острозької. У 1784 році тут влаштували військовий склад, а в 1840 році — казарми. Після 1918 року тут був музей, кінотеатр. З 1993 року в його стіни знову повернулися францисканці.[7]
Костел францисканців. 2011
Костел Св. Катерини — храм реформаторського монастиря побудований у 1680—1686 роках за проектом Яна Михайла Лінка. Після запровадження реформ Йосифа II будівля була перетворена на військовий склад. У 1918 року там влаштували театр. 1922 року споруду повернули церкві. Протягом перших трьох місяців Другої світової війнитут переховували картину Яна Матейка«Пруська данина», яку безуспішно шукали німці.[8]
Костел Св. Миколая — колишня василіанська греко-католицька церква Св. Миколая побудована в 1618—1631 роках на місці дерев'яної церкви. З 1917 року служить як храм католиків.[9]
Костел кларисок — невеликий, бароковий, з однією навою, костел, побудований у 1696 році за проектом Яна Михайла Лінка на замовлення Анни Францішки Ґніньскої, дружини Мартина Замойського. Тридверний монастир, що прилягає до костелу, був побудований тільки в 1769—1774 роках на замовлення Яна Якуба Замойського. Пізніше він коротко служив кларискам, потім францисканцям та сестрам милосердя. З 1817 року тут був військовий шпиталь. Після Першої світової війни тут знаходилася поліція, а після Другої світової війни до 1985 року — дитячий будинок. З 2010 року тут знаходиться Державна школа музики I і II ступеня імені Кароля Шимановського.[10]
Церква, монастир і лікарня боніфратрів — побудовані в 1756—1773 роках. Після 1784 року тут розміщувалася корчма «Під коропом», звідси назва «Підкарп'я».[11]
Синагога — один із найзнаменитіших прикладів єврейського будівництва та пізнього ренесансу у Польщі. Побудована у 1610 році в центрі єврейського кварталу на місці дерев'яної. Під час другої світової війни німці зруйнували синагогу. Будівля має багато оздоблені стіни, склепіння, а також місце зберігання Тори.[12] Тепер тут розміщується мультимедійний Музей історії євреїв Замостя, а в головному залі організовуються концерти і виставки.[13]
ENG:
Zamość was built in the late 16th century in accordance with the Italian theories of the "ideal town." The construction of this new town was sponsored by Jan Zamoyski, and carried out by architect Bernardo Morando.[1] The town shows examples of Renaissance style, mingling "Mannerist taste [...] with certain Central European urban traditions, such as the arcaded galleries that surround the squares and create a sheltered passage in front of the shops".[1]
Geography and monumentsEdit
Morando designed the town as on a hexagonalplan with two distinct sections: on the west the noble residences, and on the east the town proper, developed around three squares (the Grand Market Square, the Salt Market Squareand the Water Market Square).[1][2]
Key monuments of Zamość include about 200 monuments, including the Grand Market Square surrounded by numerous kamienice and Zamość City Hall. The Old Town also sports the Zamość Cathedral, the Zamość Synagogue, the Zamojski Academy, and the Zamojski Palace.[3]
The Old Town is surrounded by the remains of the Zamość Fortress.[2]
UNESCO World Heritage Site
Edit
The World Heritage Committee passed Zamość as a World Heritage Site in 1992 on the basis of criteria (iv - "is an outstanding example of a type of building, architectural, or technological ensemble or landscape which illustrates a significant stage in human history"). In this particular case, Zamość was recognized as "an outstanding example of a Renaissance planned town of the late 16th century, which retains its original layout and fortifications and a large number of buildings of particular interest, blending Italian and Central European architectural traditions.".[1]