UKR: Швидкий містері-кеш у цікавому і мальовничому замку. Для розгадування пазлу Вам потрібно у стартовій точці знайти герб і провести нескладні обчислення. Успіхів!
N 50° 25.DUB E 025° 44.8NO
D- U-кількість кольорів використаних на гербі;
U- кількість букв що не повторюються на гербі;
B- на скільки частин поділений герб?;
N- сума букв зверху і знизу;
O- сума букв справа і зліва.
ENG: Quick mystery cache in an interesting and picturesque castle. To unravel the puzzle you need to find "the Coat of arms" in the starting point and conduct simple calculations. Good luck!
N 50° 25.DUB E 025° 44.8NO
D- U- the number of colors used on the coat of arms;
U- the number of letters that do not repeat on the coat of arms;
B- how many parts are divided by the coat of arms;
N- amount of letters from the top and bottom;
O- amount of letters to the right and to the left.
UKR:
Ду́бенський за́мок (замок князів Острозьких — Любомирських[1]) — фортеця в місті Дубно Рівненської області. Визначна пам'ятка історії, культури та архітектури України.
Замок виник як фортеця волинян у Х ст. Протягом Х—ХІІІ ст. існував як дитинець літописного Дубна. Зруйнований монголами в 1240–1241 рр. Приблизно в кінці XIV — початку XV ст. князь Федір Острозькийспорудив дерев'яно-земляне укріплення, яке, звичайно, мало дещо інший вигляд, аніж тепер. Ця споруда була оточена земляними валами, огороджена дерев'яним частоколом по периметру і тісно забудована всередині житловими та господарськими приміщеннями.
Проте обмежена площа замку, недостатня міцність дерев'яних стін і укріплень, досить часті пожежі, і, найголовніше, нижче розташування стосовно прилеглої ділянки міста, змусило князя Костянтина Острозького почати будову нової, рельєфно вищої, кам'яної фортеці.
1492 рік офіційно вважається датою спорудження Дубенського замку[2].
Протягом свого існування замок неодноразово перебудовувався й укріплювався. На початку XVII ст. каштелян краківський князь Януш Острозький реставрував замок у стилі пізнього ренесансу. Тоді ж було добудовано два бастіони зі сторожовими вежами. Між старим городищем і новим замком пролягав глибокий рів, який при потребі легко заповнювався водами Ікви. Другий, ширший і важливіший для оборони, рів був виритий з протилежного боку замку. Його східний схил утворювався фасадами бастіонів і куртиною, яка їх з'єднувала, а висока прямовисна стіна з боку міста була складена з «дикого» каміння. Цей рів також наповнювався водою. У бастіонах містились каземати, з'єднані з околицями. Вони були такими просторими, що туди можна було заїхати каретою і розвернутися.
Під замком були прокладені широкі кам'яні підземні ходи-тайники, куди під час ворожих нападів ховалися місцеві жителі зі своїм майном. Тут зберігалися запаси провізії для оборонців під час облоги. Вірогідно, що на території замку деякий час існувала своя замкова церква.
У XVI ст. замок мав на озброєнні 73 гармати. Арсенал постійно поповнювався за рахунок власної ливарної майстерні. За всю історію свого існування замок наче був свідком розвитку вогнепальні зброї: від мушкетів, кремінних рушниць, фальконетів, гаківниць, стародавніх гармат аж до сучасних гвинтівок, автоматів, кулеметів, пістолетів тощо.
Замок, як родовий маєток князів Острозьких, переходив через шлюби від однієї князівської династії до іншої, а загалом він був приватною власністю князів Острозьких, Заславських, Сангушків, Любомирських. І лише наприкінці XIX ст. замок був проданий військовому відомству, і відтоді тут почергово розташовувалися армійські частини: російського царя Миколи II, австрійського цісаря, петлюрівців, поляків, червоноармійців, гітлерівців, радянських військ.
На території замку розташовані два палаци: з південного боку — палац князів Острозьких, а навпроти нього, з північного боку — палац князів Любомирських. Ім'я архітектора палацу князів Острозьких невідоме. Праворуч від входу в палац, над першим поверхом, зберігся невеличкий фрагмент середньовічного орнаменту, на основі якого, по периметру, співробітники Дубенського заповідника відтворили те, що сотні років прикрашало цю пам'ятку історії, культури, архітектури. У палаці свого часу зберігалися цінні архівикнязів Острозьких, Заславських, Любомирських, Сангушків й навіть Конєцпольських. Деякий період тодішні володарі замку зберігали тут золото, діаманти, зброю, харчі, посуд, обладунки.
Нині більша частина замку перебуває у доброму стані, продовжується його реставрація. Територія замку чиста і доглянута. У замку діє музей, організовуються різноманітні виставки.
Археологічне вивчення території Дубенського замку було розпочате у 1995 році під керівництвом доктора історичних наук І. К. Свєшнікова. Розкопкизасвідчили, що на замковому узвишші княжий Дубен існував вже з кінця X — початку XI століть
ENG:
Dubno Castle (Ukrainian: Дубенський замок, Dubens'kyi zamok, Polish: Zamek w Dubnie) was founded in 1492 by Prince Konstantin Ostrogski on a promontory overlooking the Ikva River not far from the ancient Ruthenian fort of Dubno, Volhynia.
Ostrogski castle was rebuilt in stone in the early 16th century under the Polish rule when the city was part of the Kingdom of Poland. It had a church, a two-story palace, and an impressive array of 73 cannons. It was there that the treasury of the Ostrogski family was kept. These fabulous treasures brought the predatory Crimean Tatars to the castle on several occasions (at least two in 1577 alone).
Prince Janusz Ostrogski, the last of his family, undertook major renovations of the castle in the early 17th century. He made use of the trace itallienne, or "Italian style" of fortification, to transform Dubno into the most advanced fort in the region. It is the only Volhynian castle featuring a hornwork. Prince Janusz's palace still stands in Dubno.
During the Khmelnytsky Uprising, the vicinity of Dubno Castle was the scene of heavy fighting between the Poles and the Cossacks, some of it described by Nikolai Gogol in the novella Taras Bulba (1835). The castle passed to Polish Prince Władysław Dominik Zasławski as part of the Ostroh inheritance and survived a Russian siege in 1660.
In the 18th century Dubno lost much of its military relevance. Some of the fortifications gave way to a plain rectangular palace of two stories, commissioned in the 1780s by Prince Stanisław Lubomirski from architects Henryk Hyacynt Ittar and Domenico Merlini. The palace's interior layout and design did not survive the First World War.
After the Lubomirskis sold their Dubno residence to Princess Boryatinsky in 1871, the castle was subjected to a new campaign of remodeling. It held a notable military garrison of the Border Defence Corps. The old barbican was transformed in the 1920s into a prison where about 550 political prisoners were executed by the NKVD in 1941.