а вулиці Пекарській розташовано 3 палаци, дана геокеша присвячена 2м з них:
Палац Орловського
За адресою вул. Пекарська, №13 височіє палац, що постав у першій третині XIX століття. Щоправда, сучасного вигляду він набув 1931 року (архітектор Максиміліан Кочур). Однак і до цього було чимало перебудов. Збереглися відомості про проекти 1854 і 1855 років (автор Вільгельм Шмідт), здійснені для графа Орловського. Тоді біля будинку на місці теперішніх гаражів був сад. Також 1884 р. відбулася реконструкція за проектом Якуба Цвіллінґа.
Скульптуру Фортуни на аттику приписують Гартману Вітверу і датують 1810–1815 рр. Під нею розміщена дата останньої реконструкції будинку – «1931» – та ініціали чергового власника – Юзефа Мерника (J. M.)
Із 1890 року в будівлі була фабрика бляшаних виробів Генрика Богдановича – звідси і хвиля перебудов 1890-го, 1892-го та 1899 років, усі за проектом Броніслава Бауера. Він спорудив тут для Богдановича два прибуткові будинки. Скульптуру на аттику вперше бачимо на проекті 1892 р., вірогідно, раніше вона знаходилася в іншому місці ділянки. Роботу приписують скульптору Гартману Вітверу і датують 1810–1815 рр. У 1910-х рр. за проектом Юзефа Масловського тут тривала розбудова у просторі подвір’я.
1925 р. ділянка перейшла у власність нафтопромисловця Юзефа Мерника. 1931 р. проведено чергову реконструкцію, після чого будинок набув сучасного вигляду. З’явився північний флігель, споруджено гаражі. Автор проекту – архітектор Максиміліан Кочур. Після Другої світової війни цей будинок, включно з колишніми складськими приміщеннями та крамницями, став житловим. У ХХІ ст. частина його приміщень використовується як офіси.
Палац Семенських-Левицьких
У 1849 р. на замовлення посла Галицького сейму графа Костянтина Семенського було збудовано маєток, проект якого розробив архітектор Фридерик Бауман. Зараз він знаходиться по вулиці Пекарській, 19.
Іван Левинський, який разом із Яном Кудельським у 1891-1894 рр. реконструював палац і той набув свого тперішнього зовнішнього вигляду
Син графа Костянтина, Вільгельм Станіслав Семенський (1827-1901), дослужився до звання таємного радника цісарського двору, був членом австрійської Палати панів, кавалером Мальтійського ордену. Саме він перебудував палац у 1873-1877 рр. Проект розробив архітектор Адольф Ваґнер у стилі французького бароко. Цікаво, що вензель SL став окрасою будівлі під час першої реставрації. Дві латинські букви SL є заголовними літерами прізвищ основоположників маєтку – посла Семенського і його дружини – пані Левицької.
Оздобленням фасаду та інтер’єрів палацу займався скульптор Петро Віталіс Гарасимович
Іван Левинський та Ян Томаш Кудельський у 1891-1894 рр. реконструювали палац, який зберіг донині свій зовнішній вигляд. Оздобленням фасаду та інтер’єрів палацу займався скульптор Петро Віталіс Гарасимович.
1849 р. маєток було збудовано на замовлення посла галицького сейму графа Костянтина Семенського
У 1930-х рр. сюди перенесли з Народного дому філію української Академічної гімназії. В повоєнні часи тут була середня школа №36, згодом в палацовому комплексі розмістили спеціалізовану школу-інтернат №102.
В’їзд до стаєнь палацу оздоблений двома головами коней, адже Вільгельм Станіслав Семенський був президентом Галицької комісії з вирощування коней та великим шанувальником цих тварин
Сам палац розміщено в глибині кварталу, на Пекарську торцями виходять флігель та колишні стайні з манежем. В’їзд до стаєнь оздоблений двома головами коней, адже Вільгельм Станіслав Семенський був президентом Галицької комісії з вирощування коней та великим шанувальником цих тварин.
Більше інформації:
http://photo-lviv.in.ua/try-palatsy-vulytsi-pekarskoji/ http://www.lvivcenter.org/uk/lia/objects/pekarska-13/ http://www.lvivcenter.org/uk/lia/objects/pekarska-19/ http://haidamac.org.ua/2010/02/ln-semlevpalace/